Дії вчителя / класного керівника після травматичної події

 

Після травматичних подій ми можемо бути сповнені занепокоєння або смутку. Підтримка, втішання та заохочення вчителя під час освітнього процесу можуть дозволити учням почуватися в безпеці, подолати страх і горе, а також запобігатимуть довготривалим психологічним наслідкам.

Важливе правило: «ми співчуваємо, а не жаліємо. Діти переживають складний досвід, але точно впораються. Акцентуємо на їхній силі і спроможності бути стійкими.» (Світлана Ройз)

Вчитель – це «якір» стабільності в класі. Він допомагає дітям відчути, що навчальний простір залишається безпечним і зрозумілим.

Дії вчителя / класного керівника після травматичної події.

·        Відновлення рутини.   Регулярність уроків, знайомі ритуали, послідовність у правилах і поведінці створюють відчуття контролю — а саме його діти найбільше потребують після стресових подій.

·        Регуляція / стабілізація емоційного стану. Проводити психологічні хвилинки, дихальні вправи, дозволяти висловлювати почуття в безпечний спосіб: через розмови, творчість, рухові вправи чи короткі паузи для відновлення. Важливо пам’ятати, що дитяча психіка має значний потенціал до відновлення, особливо коли поруч є дорослі, які бачать у дитині силу. Коли вчитель каже: «Ти впораєшся. Я поруч», — це формує внутрішню опору, яка допомагає дитині пережити складний період і стати стійкішою.

·        Академічна гнучкість.  На перший тиждень – два знизити навчальне навантаження. Основний фокус – на відвідуванні, соціалізації та безпеці, а не на оцінках чи засвоєнні знань. Більше заохочувати дітей до творчих групових завдань.

·         Спостереження. Фіксувати значні зміни у поведінці учнів та передавати їх у психологічну службу закладу.

·        Пам’ять та горе. Якщо була втрата однокласників, створити безпечний ритуал вшанування пам’яті (тихий куточок, спільне написання листів, висадка рослин), але не примушувати до участі.

Варто підтримувати передбачувану структуру дня, дозволяти ставити запитання, не знецінювати страх чи смуток, пропонувати вправи на заземлення, підкреслювати сильні сторони учнів і водночас дбати про власний ресурс, щоб мати сили бути опорою для інших.